Що робити, коли цивілізація рухне?

img

Джерело зображення: pixabay.com

Збиральництво: без зайвої шкоди для природи

Період існування нашого виду налічує мільйони років, десять тисяч років на їхньому тлі виглядає як коротка мить. За оцінками науковців, анатомічно сучасні люди існують 200 тисяч років, в той час як поява виду Homo нараховує 2 мільйони років, коли наші пращури жили невеликими соціальними групами збирачів-мисливців. Якщо вдатися до простої математики (а зачатки аграрної культури датують 8000 роком до н.е.), то час, який наш вид провів в осілих сільськогосподарських общинах, становить близько 5% від загального існування людей як виду. Ще кілька тисячоліть тому нашу планету майже цілком населяли збирачі та мисливці.

Все змінилося і набуло нових форм із появою сільського господарства: спосіб взаємодії людини з довкіллям, соціальні та сімейні структури, суть статусу і влади, якість та тривалість життя, боги, ймовірність та природа воєн між різними общинами.

На зміну кочовому способу життя прийшов осілий - тепер земля перетворилася на приватну власність, її можна передавати у спадок наступним поколінням і перекуповувати у інших, тощо. Змінився разом з тим і раціон. Якщо раніше їжу можна було вполювати, або ж знайти, то тепер довелося працювати на землі: орати, сіяти, полоти бур’ян, доглядати, збирати урожай, зберігати, захищати, купувати та продавати.

А ще вічні проблеми, що дошкуляють фермерам всіх часів і народів: посуха, надмірні дощі, шкідники, град і список не вичерпується. Також треба будувати та ремонтувати зрошувальні системи, огорожі і т.д. В період переходу до аграрного способу життя зародився новий соціальний клас воєнних, яких треба було ростити, годувати та контролювати, щоб вони захищали запаси їжі від чужинців.

Таким чином, відбулося культивування нових цінностей —як у полях, так і в головах,— наприклад, отримання зиску від суспільної справи одним його індивідом, а не всіма. Але існує ще така теза: окремі особистості страждають та віддають своє життя на війні, яка вигідна суспільству в цілому. Глобалізація торгових угод, мережа Інтернет, промислове забруднення повітря, ґрунту та води, генетично модифіковані продукти, “зелена енергетика” - ми охоче приймаємо все це як вигоди цивілізації, хоч і ризикуємо залишитися від того в програші.

Саме розрив між груповими та індивідуальними інтересами допомагає прояснити ситуацію, чому перехід до аграрного сільського господарства зазвичай возвеличують і оспівують як великий крок вперед. Але для планети і для більшості людей, він був катастрофою. Вчені, дослідивши залишки скелетів з різних частин світу, датовані часом переходу від збиральництва до землеробства, кажуть, що останки оповідають схожу історію: нестача вітамінів та мікроелементів, посилення голоду, зупинка росту, суттєве зменшення тривалості життя, підвищений рівень насильства. Як бачимо, перехід від збиральництва до землеробства більше схожий не на еволюцію, а на деградацію.

Якщо повернутися в історії до збиральницьких суспільств, вони були в своєму складі нечисленними, високоегалітарними групами, де майже все підлягалося розподілу. Племена із Південної Америки мають багато спільного з аборигенами Австралії. Рівний розподіл майна в племенах не просто заохочується, він обов’язковий.

Якщо хтось має звичку відкладати їжу про запас або переховувати її від інших членів групи, то така поведінка вважається ганебною, яку рідко пробачають. Ідеальна рівність, про яку так мріють і шукають всі.

У збирачів та мисливців прийнято ділити і роздавати м’ясо порівну, годувати груддю чужих дітей, майже чи й зовсім не знати приватності та залежати одне від одного у виживанні. Якщо наше сучасне соціальне життя обертається довкола понять приватної власності та особистої відповідальності (типу, зміни себе і змінитися весь світ), то їхнє крутиться в зовсім іншому напрямку: назустріч повазі, груповій ідентичності, колективному добробуту, глибоким зв’язкам та взаємній залежності.

Збиральництво, як і мисливство та домашнє тваринництво, може стати вирішенням проблеми голоду, коли промислова цивілізація рухне. Проте, треба пам’ятати, що такий вид забезпеченням їжею годиться лише для невеликих груп і при кочовому веденні способу життя.

Вхід | Реєстрація
bookЗавантажити книгу
donate Підтримати проект

Iлюзії

+ Запитати

Рішення

+ Запропонувати рішення