11,2 мільярдів людей у 2100 році - катастрофа для життя на Землі

img

Джерело зображення: pixabay.com

Зниження народонаселення: шлях реформ

Населення планети має зменшитися. Якщо ми не зробимо цього добровільно, то світ зробить це за нас. Навіть якщо ми опустимося до рівня споживання часів кам’яного віку і будемо споживати тільки те, що дає сонце, нас все одно на кілька мільярдів більше, ніж планета може прогодувати.

Наша реальність така, що збільшення народонаселення вб’є планету. Люди, які залежать від споживання тварин, рослин і мінералів, повинні це осягнути своїм розумом і не мати хибних ілюзій.

Привілейовані споживачі, жителі так званих розвинених країн, вдоволені обіцянками про те, що “все буде добре у кожного з нас”, що заключаться в “зелених технологіях” і нових технологіях в цілому. Влада та капіталісти вдоволені тим, що їм ніхто не заважає перетворювати живі біоми та екосистеми в їх особисте приватне благо.

У 2015 році населення на планеті стало 7.3 мільярди, у 2030 році прогнозують вже 8.5 мільярдів жителів Землі, 9.7 мільярдів у 2050 і 11.2 мільярди у 2100 - цифри з доповіді ООН “Перспективи світового народонаселення: Версія 2015 року” .

Виникає логічне питання: скільки людей може підтримувати Земля постійно і без шкоди?

У 1800 році, на початку ери горючих копалин, населення Землі становило 1 мільярд. Багато авторів, які пишуть про вичерпання ресурсів, беруть цю цифру за відправну точку. Ці письменники прийняли дуже нелегку правду, але вони не дійшли до глибин цієї проблеми. У 1800 році величезні території планети вже були знищені землеробством і перенаселені людьми. Насправді екологічно стійка чисельність людського населення становить 300-600 мільйонів. Звучить шокуюче і мало здійсненно. З іншого боку, які потрібно задіяти політичні та соціальні процеси, щоб знизити рівень населення до 300 мільйонів?

Якщо пристати на сценарій ООН, згідно якого у однієї сім’ї - одна дитина, то до 2050 року на одну жінку припадатиме 2 дитини. Але є питання: чи сприймемо ми - вид, що населяє всю планету - цю ситуацію загрозливою? Чи стане влада та інші всесвітні організації проводити необхідну політику? І чи витримає планета, поки ми вирішуватимемо дані питання, що межують з етикою, філософією та гуманізмом?

Взяти для прикладу хоча б Росію. Це країна з від’ємним приростом населення, де індекс зниження населення дорівнює 0,6. Це говорить нам, що до 2050 року її популяція зменшиться на 22%. А це небагато-немало - аж 30 мільйонів.

Одна із причин такого зниження - дуже високий показник безплідності. Близько 13-20% пар є бездітними і ця цифра зростає.

Безпліддя у Росії спричинене абортами (як недолугим методом планування сім’ї), венеричними захворюваннями, алкоголізмом, постійними стресами і т.п.

Статистика каже, що у Росії кількість розлучень переважає над кількістю взятих шлюбів, а 30% дітей народжуються у матерів-одиначок.

До безпліддя варто додати високі показники смертності від сердечно-судинних захворювань, куріння, недоїдання, ДТП, вбивств та інших видів насильницької смерті. В останні роки смертність зростає також через участь Росії у воєнних діях в Україні. Та про що тут говорити, якщо у росіян ймовірність померти від травми або отруєння в 12 раз більша, ніж у британців.

Населення Росії тане як сніг в сонячну днину, але про це ніхто не говорить як про геноцид. І хоча кожне окреме життя - це трагедія, разом взяті ці смерті не спонукали росіян піднятися на протест і зупинити роботу злочинних владних структур.

Отож, алкоголізм, сифіліс, ВІЛ/СНІД і воєнні дії - не найкращі способи знизити населення планети. Насправді ж, найефективніший спосіб працювати над проблемою перенаселення і вичерпування ресурсів - це підтримка та культивування прав людини.

В Китаї з проблемою перенаселення зіштовхнулися вже давно і у 1979 році було введено нову політику “Одна сім’я - одна дитина”. До кінця 90-х років ефективний контроль за народжуваністю приніс свої плоди: приріст населення пригальмувався так, що народжуваність наблизилась до рівня відновлення. Сім’ї з однією дитиною, як правило, піклувалися про її навчання - в результаті рівень освіченості у Китаї зріс.

Ще одна історія успіху останніх років родом із Ірану. Бажання людей народжувати дітей виявилось пластичним, незважаючи на жорсткі норми релігійного фундаменталізму. В 1979 році Айатола Хомені відмінив проекти з планування сім’ї, тому що хотів щоб більше солдатів воювали за іслам у Іраці. У відповідь на цю політику, населення зросло з 34 мільйонів у 1963 році до 63 мільйонів у 1998 році. Для дівчаток та жінок це означало, що у 9-ти літньому віці їх “віддавали заміж” і чоловіки ґвалтували цих дружин-дітей вже по законному праву.

Для суспільства та країни це стало катастрофою, лідери Ірану “зрозуміли, що перенаселення, знищення довкілля і майбутнє Ірану під загрозою”. Захисники здоров’я, релігійні лідери і влада провели стратегічний самміт.

Політика планування сім’ї стала ведучим проектом. До нього залучали всіх: від міністерств до мильних опер. Відчинили 50 тисяч сільських клінік, а 80 пересувних лікарень донесли контроль народжуваності в окремі райони.

Було залучено 35 тисяч волонтерів, які консультували громади по питаннях планування сім’ї. Навіть релігійні лідери сказали, що Аллах не проти стерилізації. після чого зросла кількість стерилізацій. Щоб одружитися, пари повинні були відвідати заняття по контрацепції. Нові закони зняли пільги та безплатну медецину для багатодітних сімей.

Проте найвдалішим був соціальний проект, який підвищив статус жінки. Грамотність жінок зросла з 25% в 1970 році до більш ніж 70% у 2000-му році. Станом на сьогоднішній день, 90% дівчаток відвідують школу.

Результат такої політики вражає: за 7 років народжуваність в Ірані знизилася вдвічі. З семи дітей на одну жінку до менше трьох. Так що все це реально, але дії необхідні вже тут і зараз.

«Найефективніше, що можна зробити для зцілення межі бідності, так це: захистити, навчити і виховати жінок та дівчаток, і надати їм рівні можливості в плані освіти, грошей і соціальних прав ... Навіть цей крок здатен звершити більше проти крайньої бідності, ніж їжа, притулок, медицина, економічний розвиток або посилена допомога з-за кордону ».

Річард Стімс

Тим часом в Україні, де станом на 2016 рік населення становило 43,6 мільйони, Міністерство сім’ї, молоді та спорту декларує на державному рівні політику популяризації сімей з дітьми, в тому числі відродження традицій багатодітності. А також популяризує і робить почесним для жінок звання “Мати-героїня”. Чи не переслідує Міністерство схожі ідеї Ірану 1979-х років? При тому, що у 2017 році Національний Банк України прогнозує скорочення приросту ВВП в Україні на 1,5%.

Нема жодної причини боятися говорити про цю проблему. Перенаселення можуть зупинити лише 2 речі: покласти край бідності і покласти край патріархату. Люди бідують, бо багаті їх грабують. А більшість жінок не впливають на те, як чоловіки розпоряджаються їхніми тілами (і це не лише у сексуальному контексті). Якби всі топові організації світу доклали зусиль до проектів зменшення народжуваності, тоді у нашої планети залишилась би надія як на справедливість і рівність, так і на сталість, і стійкість.

Вхід | Реєстрація
bookЗавантажити книгу
donate Підтримати проект

Iлюзії

+ Запитати

Рішення

+ Запропонувати рішення