Патріахат або божевільна влада батька

img

Джерело зображення: pixabay.com

Татко, який ненавидить тебе

Патріархат є ще одним великим злом цивілізації. Нарівні з капіталізмом і промисловою індустріалізацією, патріархат базується на маскуліності, домінуванні і пригніченні. Хіба ми хочемо бачити наших дітей безсердечними і жорстокими?

Терміном “патріархат” описують суспільство, в якому ми живемо. Характеризується поточними та історичними нерівними владними відносинами між жінками та чоловіками, в яких жінок систематично принижують та пригноблюють. Це відбувається практично у кожній сфері життя, де помітно жіночу відсутність: на ключових державних посадах, на посадах топ-менеджерів, в сфері найму та виробництва.

Чоловіче насилля проти жінок та маскуліність є ключовими рисами патріархату. І не важливо яке насилля тут мається на увазі: фізичне чи моральне. А якщо ще додати до цієї суміші расову, класову ненависть та сексизм, то виходить, що перебуваючи в більшості (жінок на планеті завжди більше 50%), жіноча половина суспільства все одно становить меншість через обмеження у соціальному та політичному статусі.

Багато людей, які читатимуть цю статтю можуть мати такі заперечення щодо патріархату: “патріархат придумали феміністки”, “у нас патріархат з економічних причин”, “суспільства патріархальні, бо жінкам дано природою народжувати та ростити дітей, а чоловіки сильніші, ніж жінки”, “хіба у жінок тепер менше прав?”, “матріархальні суспільства нецивілізовані і дикі”. Спробуємо розібратись.

Патріархат - це небезпечна для життя суспільства хвороба, що атакує чоловіче тіло та дух. При цьому, більшість чоловіків навіть не використовують слово “патріархат”у своєму щоденному житті; не задумуються звідки воно походить і яким чином утримується. А ті з чоловіків, які чули це слово часто асоціюють його з жіночою лібералізацією, з фемінізмом і всім тим, що вони вважають недостойним та смішним.

Слово “патріархат” часто можна почути у поєднанні з імпералізмом, релігією, цивілізацією та капіталізмом, щоб описати цю політичну систему, що лежить в основі будь-яких національних політик. Ми зростаємо у системі патріархату, навіть якщо чуємо це слово вперше, тому що патріархальні гендерні ролі призначаються нам з раннього дитинства і дають нам постійні вказівки, як краще грати ці ролі.

Патріархат - це політично-соціальна система, яка наполягає на тому, що чоловіки вроджені домінанти, знаходяться на вищому щаблі по відношенню до всього і кожного, що видається слабким (особливо до жінок) і наділені правом домінувати, застосовуючи різні форми психологічного тероризму та насилля.

Патріархат зароджується в сім’ї, де головним у прийнятті рішень є батько, а мати лише народжує дітей і обслуговує родину. Корені патріархату лежать в релігійних віруваннях (не важливо чи це християнство, чи мусульманство, чи іудаїзм), адже всюди бог є представником чоловічої статі. А отже, якщо бог - це чоловік, а люди створені по подобі божій, то чоловік - це людина, а все інше...ну що ж. Всьому іншому треба змиритися і покоритися, бо така воля божа.

В церкві нас вчать, що бог створив чоловіка, щоб той правив світом і всім, що цей світ населяє, а доля жінки в такому випадку допомагати чоловіку виконувати ці завдання, підкорятися і завжди підпорядковуватися силі чоловіка у стосунках. Таке вчення плавно перейшло за межі церковних будівель і століттями вбудовувалося в розум людей. В родинах дітей навчають їхнім гендерним ролям, бо батькам це здається “природним” укладом життя.

В сім’ї, де є двоє дітей (брат і сестра), методи виховання та навчання будуть відрізнятися. Дівчинці говоритимуть, що її роль полягає у служінні, що вона має бути слабка, не обтяжувати себе довгими роздумами, піклуватися про інших. А ще навчать, що для жінки бути жорстокою це “неприродно” і непритаманно.

Хлопчика вчать, що це йому повинні служити, що він має здобувати та забезпечувати, бути сильним, думати стратегічно і планувати, відмовляти в опіці іншим. Також хлопчику нав’яжуть думку, що його цінності будуть продиктовані мірою насилля, яке він буде спроможний виявляти; що це нормально насолоджуватися насиллям, проте ненормально показувати свої емоції.

Отож, наше відчуття гендерних ролей переходить нам від батьків, ми дивимось на те як вони поводяться і робимо те ж саме.

Як виховувати дітей з непатріархальними цінностями і чи можна це зробити взагалі?

Патріархальне мислення формує цінності нашої культури. Ми соціалізувалися у цій системі - як чоловіки, так і жінки. Більшість з нас навчилися патріархальній поведінці в сім’ї, і зазвичай нас навчали мами. Така поведінка поглиблювалася і в навчальних, і в релігійних закладах.

Сучасна наявність домогосподарств, яким управляє жінка може навести на думку, що дитина в таких умовах не навчається патріархальних цінностей, бо у ній відсутній батько. Можна припустити, що чоловіки є єдиноначальними вчителями патріархального мислення. Але це не так! Навіть у родинах, де головою є жінка, все одно заохочується та просувається патріархальний тип мислення. І це все тому, що немає досвіду іншої реальності, яка б могла замінити ці фантазії на тему гендерних ролей. Немає досвіду життя при матріархаті всього суспільства. Жінки в таких родинах ідеалізують патріархальну роль чоловіка навіть більше за тих, хто живе з патріархальним чоловіком кожен день.

Отож, підтримання патріархальної культури відбувається нарівні у чоловіків та жінок, навіть не зважаючи на те, що чоловіки отримують більше винагород від такої системи.

Знищення або зміна патріархальної культури це робота, яку жінки та чоловіки повинні робити разом.

Звичайно, ми не можемо знищити систему, поки ми залучені у колективне заперечення його впливу на наші життя. Патріархат потребує чоловічої домінантності всіма можливими засобами, а отже підтримує, просуває та заохочує сексуальне насилля. Найчастіше ми чуємо про сексуальне насилля в громадських обговореннях на тему зґвалтування та образ саме від домашніх партнерів. Проте найчастішою є форма патріархального насилля в сім’ї між патріархальними батьками та дітьми.

Мовчання провокує заперечення

Замовчування правди - це один із способів влаштування та збереження патріархальної культури. Недаремно в Україні стала популярною та набрала обертів тема #ЯнеБоюсьСказати (національний флешмоб), де люди могли розказати про насилля, яке вони пережили, проте не наважувалися досі поділитися ні з ким своїм горем.

На жаль, багато хто слідує неписаному правилу зберігати секрети патріархату в собі, таким чином захищаючи владу батька. Більшість дітей навіть не навчаються тому як правильно назвати цю систему, яка узаконює гендерні ролі, тому ми не часто чуємо це слово у повсякденному житті. Якщо про це не говорять, то значить, що цього не існує. І як ми можемо організувати протистояння системі, якщо ми навіть не знаємо її назви?

Це не випадковість, що феміністки почали використовувати слово “патріархат”, щоб замінити широко використовувані “чоловічий шовінізм” та “сексизм”. Ці хоробрі голоси хотіли, щоб чоловіки і жінки були більш обізнаними в тому, як патріархат впливає на все. В поп-культурі це слово само по собі рідко використовувалось в “золоті часи” сучасного фемінізму.

Радикальні феміністи та феміністки часто вводяться в оману через жінок, які ситі по горло чоловічою експлуатацією та приниженням і називають усіх без винятку чоловіків “ворогами”.

Але чоловіки стають жертвами патріархату в першу чергу! Більшість з них підпорядковується йому так чи інакше.

Що робити?

Визнання існування патріархального суспільства та пов’язаних із ним проблем вже є великим прогресом. Можна почати з розмов про патріархат та переконання інших людей, що такий суспільний лад є “неприродним” та насильницьким по своїй суті.

Більш натхненні люди можуть зацікавитись течією “радикальний фемінізм” та поглиблено вивчати досвід суспільств, які живуть при матріархаті (історія, культура, цінності). Виховувати дітей і не нав’язувати їм гендерних ролей відповідно до сценаріїв поп-культури.

Найбільш прогресивним розвитком подій буде створення радикального феміністичного руху.

Вхід | Реєстрація
bookЗавантажити книгу
donate Підтримати проект

Iлюзії

+ Запитати

Рішення

+ Запропонувати рішення