Змінити себе і зміниться весь світ

img

Джерело зображення: Malode for DevianArt

“Єдиний спосіб щось змінити, це міняти серця та розум людей, кожного по окремо” - вся суть лібералізму в одному реченні

Нахабство, садизм, тупість, заперечення - значить мертва планета. Думка про таке майбутнє розриває серце. Але є «духовні воїни», які збираються зупинити викиди парникових газів і вирубку лісів, побороти соціальну несправедливість “зцілюючи” себе. Вони не пояснюють, як це працює, тому що ні разу не спрацювало. Адже, цінності розвинених країн – це індивідуалізм, привілейованість. Кінцевий продукт – нарцисизм, самозакоханість.

Люди ще під час індустріальної революції побачили, що вони змінюють активно довкілля. Дехто із капіталістів переніс свої токсичні заводи і підприємства в країни третього світу і таким чином призупинив забруднення власної території. Проте, люди страждали вже в інших країнах. Але постраждалі від такої несправедливості люди не почали об’єднуватися і боротися, маркетологи капіталістів нав’язали їм думку, що знедолені люди самі винні в тому, що планета змінюється і запропонували їм альтернативу - змінювати себе.

Отож бачимо, що у шістдесятих роках минулого століття самовідречені боролися за справедливість, а егоїсти — за привілеї. Результат — купа альтернативників, які задоволені собою і презирають попсу. В їх світі несправедливість перемагають позитивом, а бідність — це стан розуму, а не основа капіталізму. Альтернативна культура не готує нас до невідворотної кризи, що знищить життя на усій планеті. Реальність не поєднується із захопленим подивом. Сильні та хоробрі дорослі люди здатні прийняти відповідальність перед світом. Розбещеним дітям боляче від такої правди. Між іншим, є тренінги, де глобальне потепління розглядається як можливість для особистого росту.

Екологічні проблеми системні за своєю сутністю, а не індивідуальні

Якщо розглянути рішення проблем екології, то зміна способу життя окремих людей не є ефективною стратегією. Крім того, рішення які базуються на зміні способу життя, підштовхують людей до сприйняття себе як споживачів і за таких умов люди діятимуть як споживачі.

Цей обмежений підхід відволікає нас від розуміння себе як соціальних індивідів, а не просто живих істот. Допускати думки про те, що значна частина людства добровільне покине капіталістичне суспільство - всього лише фантазія і марення. Якби по світі у нас було декілька мільйонів відданих послідовників, то ми б змогли організувати сильний опір найбільш руйнівним організаціям. Рухи, які добиваються соціальних та екологічних змін, повинні мати свою програму політичної освіти. Але справа не в тому, щоб змінювати людей один за одним, а справа у створенні такого руху, який здатен змінити і підкорити провладні інституції.

Природа влада базується на садизмі і системності. Простими ліберальними трюками її не змінити. Уявіть собі афроамериканців на півдні США при сегрегації, які б не атакували ключові точки сегрегації у суспільному устрої, а обрали б зміну “культури сегрегації” або “зміну сердець та розуму білих”. При такому виборі, вони б і надалі сиділи в автобусах позаду і не могли б заходити в магазини з білими людьми, тощо.

Для прикладу можна навести автобусний бойкот Монтгомері, оскільки у афроамериканців був в руках економічний важіль і саме економічна влада прибрала сегрегацію в автобусах. Одні активісти бастували під час обідніх перерв і реєстрували голосуючих, інші - виступали за підтримку законів, які заборонили сегрегацію і змінили розстановку сил. В результаті з’явився “Акт про цивільні права” у 1964 році.

І знаєте що? Культура змінилася, змінилися серця і розум людей. Афроамериканець був президентом США. А все тому, що структурні зміни на користь справедливості змінюють серця і розум людей у великих масштабах. Ось чому лібералізм, з його індивідуальним усвідомленням, ніколи не змінить світ.

Мерфі писав: «Індивідуальні зміни повинні бути першими, або щонайменше йти пліч-о-пліч з лоббіюванням змін у владі і структурними організаційними змінами. Для цього потребуються люди, які пройшли через особистісну трансформацію і які здатні розвивати мудрість для реалізації змін у суспільстві”. Зі всією повагою до автора, але так не спрацював жоден рух звільнення і не було відвойовано ні одне право людини. Так, освіта і підвищення свідомості необхідні, щоб поповнити лави активістів, які здійснюватимуть роботу на інституційному рівні. В результаті інституційних змін буде зміни свідомості і мислення на рівні всього суспільства. Саме в такій послідовності, не в інакшій.

То які у нас варіанти? Ми не встигнемо і не зуміємо реформувати систему влади. Захистимо довкілля, змінюючи своє життя? Це грає на руку капіталізму: кожний твій порух перетворюють у прибуток. Неможливо зупинити екологічну кризу «зеленим» шопінгом: саме споживання – проблема. Легко повірити в енергозберігаючі лампочки. Ідея «простого життя» заворожуюче звучить на сайті Грінпісу або по телевізору. Але зміна способу життя не вирішує проблему в своїй основі, тільки створює ілюзію.

Заперечення і відчай затуманюють свідомість і заставляють повірити в їх сміхотворні рішення. Але чого ж ми хочемо: емоційного комфорту чи спасіння планети?

Вхід | Реєстрація
bookЗавантажити книгу
donate Підтримати проект

Iлюзії

+ Запитати

Рішення

+ Запропонувати рішення